Нещодавно в центрі нашого містечка ремонтували сходи. Я не раз спостерігала за цими роботами, коли проїжджала в маршрутці. Люди жваво обговорювали цю “подію”, бо невдовзі мав бути День міста. Спочатку сходинки формували по-новому. Була поставлена загорожа, щоб ніхто не ходив. Вони стали міцними, але нічого особливого в них не було... Але через тиждень біля сходів знов почалися якісь роботи. За кілька днів стало зрозуміло, що сходинки оздоблюють мозаїкою. Проїжджаючи в маршрутці містом, я завжди звертала увагу на цю красу! Малесенькі різнокольорові квадратики, старанно викладені майстрами, утворили чудовий візерунок з квітів.
Так от, було у мене бажання подивитися на ці оздоблені сходи не лише з вікна маршрутки, але все не було часу. Нарешті, сталося так, що я мала йти до знайомої в центр міста. Йду й очікую на зустріч зі сходами, щоб вже зблизька подивитись на цю красу. Починаю спускатися сходинками, уважно заглядаючи собі під ноги і не вірю очам своїм!!! Бо ніякої мозаїки немає... Мені аж дивно стало, бо куди ж ті майстерно викладені квіти могли за один день подітися?! Звичайнісінькі сірі сходинки, як звичайні дні, заповнені буденними турботами... І ніякої краси, ніякого свята...
Нічого не розуміючи, я поволеньки сходжу сходами донизу. Чомусь у серці звучать слова: “Зупинись і пізнай, що я Господь!” Я зупиняюсь, повертаюсь лицем до сходів і дивлюсь на них знизу. І бачу диво! На вертикальних площинах сходинок я бачу чудові мозаїчні квіти, а сірих горизонталей знизу взагалі не видно... Дивлячись зблизька, я помічаю, що ці мозаїчні різнокольорові квадратики дуже маленькі. Якого ж вміння і терпіння доклали майстри, щоб все розкласти по визначених місцях, аби розквітли ці предивні квіти... Але враз я бачу ще й те, що хоча вони чудові, але неживі...
Йду дорогою далі, але в серці своєму я зупинилась, Ісусе, перед Тобою! Враз починаю розуміти, що Ти говориш до мене і через ці земні мозаїчні сходинки... Господи, я дякую Тобі, що коли я йду своїми сірими буденними горизонталями, Ти, як мудрий Майстер, з величезним довготерпінням оздоблюєш вертикалі мого серця Своєю веселковою “мозаїкою”. Я дякую, за Твої живі кольори любові, ласки, милосердя, співчуття... Допоможи мені щодень зупинятися з покорою перед Тобою, щоб бачити вертикалі Твоєї слави.
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
О доброте милосердия-2 - Людмила Солма *) Примечание:
=кафетерий (сущ. м.р.) и я это хорошо знают со школьных лет! пишу лишь потому, что мне уже некоторыми попенялось - послесловием прочтений-)))
=Справка Википедия: "Рококо; (фр. rococo, от фр. rocaille — декоративная раковина, ракушка, рокайль), реже роккоко — стиль в искусстве (в основном, в дизайне интерьеров), возникший во Франции в первой половине XVIII века (во время регентства Филиппа Орлеанского) как развитие стиля барокко. Характерными чертами рококо являются изысканность, большая декоративная нагруженность интерьеров и композиций, грациозный орнаментальный ритм, большое внимание к мифологии, эротическим ситуациям, личному комфорту. Наивысшее развитие в архитектуре стиль получил в Баварии":
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BA%D0%BE#.D0.A1.D1.81.D1.8B.D0.BB.D0.BA.D0.B8
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BA%D0%BE
=фотоиллюстрация из Интернета с Яndex.фотки-
автор: Аленушка65
http://fotki.yandex.ru/users/alushka65/view/123472/?page=1
