А Сад Гетсиманський розрісся увись і ушир!
Заморські маслини смакують з борщем, равіолі.
І ближнього шепіт росте у ялиновий крик –
Спиватиме луни червона імла видноколу.
Гора Еліонська вже нижча за вартість буття.
Звикаєм до розкоші, фальші, до вітру – в кишені,
До того, що зрадити ладен сердечний кумпан
За долар, за чин, за политий медком макорженик.
Як прийде месія – потьмаряться титла і тло.
Трутизни хлюпнуть усевладні чорти в чашу квасу.
А юрми – бідак, живоїд, салогон, сліпород –
Нестимуть дари Вельзевулу. Круті обертаси...
2
На аркуші хмарні виточую з вен зрілу крів…
Праворуч – ридання, ліворуч – утішливі тури.
Розписано все наперед. За спекотою – грім.
Хтось катом прийшов, я – поетом, а брат – morituri.
З чола міту-карб не зітру споришами канав.
Дійшовши до пекла, наріжу віраж – у бік раю.
Старий і розлогий, немов екзотичний баньян,
Сад мук і гризот через серце моє проростає.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Слепость душ - Людмила Солма *) ПРИМЕЧАНИЕ в пояснение:
*Фотоиллюстрация "Слепой музыкант" взята из Интернета по ссылке:
http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Kavkaz/XIX/1840-1860/Mikeshin/2.JPG
** Что касаемо самого стиха, то в первоначальном экспромте это было так:
* * *
слепость душ-
страшней всего.
не сравнится с ней-
глазная...
ведь наощупь-
можно жить.
с пустотой в душе?!
ВСЕ ЗНАЮТ:
глаз незрячесть
не сравнить
с чернотою-
бездуховной...
можно
с чистотой дружить-
даже в бельмах,
безусловно!
но, с коростою души-
закрывается сознанье;
в чувствах-
как не вороши,
не прозреешь-
осязаньем.
18.08.2008
НО, в публикации я заменила это самое:
"все знают" на "едва ли", потому как подумалось,
что это будет все же более уместным - точнее, что ли?!
Вот так и живут эти два варианта - родственной стихомыслью...
Людмила Солма, 2009
